Cтатьи

     1. Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу.

Нормами ст. 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Із урахуванням щирого каяття, враховуючи дані про особу правопорушника, не притягнення  порушника раніше до адміністративної відповідальності, наявності на утриманні дітей або хворих батьків, водійське посвідчення - як єдиний дохід, який дозволяє утримувати сім'ю, позитивної характеристики за місцем роботи та клопотання трудового колективу, суди  доволі часто передають справи про адміністративне правопорушення на розгляд трудових колективів, застосовуючи таким чином до порушника захід громадського впливу, замість встановлених  санкцією ст. 130 КУпАП штрафів.

З огляду на те, що застосування вимог ст. 21 КУпАП є правом, а не обов'язком суду, а керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку, не всі судді поділяють доцільність застосування до порушників заходів громадського впливу.

2. Звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.

Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Однак, вказаною нормою не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.

Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознаки певного діяння, передбаченого КУпАП, але з врахуванням незначного ступеня його суспільної небезпечності не є адміністративним правопорушенням.

Визнання діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП, малозначним, на мою думку, може бути виключно у випадку незначного перевищення алкоголю в крові, наприклад, в розмірі 0,21 проміле (або іншого незначного перевищення), тобто на 0,01 проміле більше, ніж це дозволено (постанова Апеляційного суду Вінницької області від 20.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64347652) і аж ніяк малозначним не можна визнати правопорушення зі значним перевищенням алкоголю в крові.

3. Неправильна кваліфікація правопорушення, як підстава повернення адміністративних матеріалів або закриття провадження.

Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння, вчиненого повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З наведеного вбачається, що єдиним документом, який підтверджує притягнення певної особи протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є постанова суду, яка набрала законної сили.

Не є секретом, що органи поліції передають матеріали про адміністративні правопорушення до суду та подальшою їх «долею» не цікавляться. А кваліфікуючи дії порушника за ч. 2 (або ч. 3) ст. 130  КУпАП представники поліції надають суду «довідки» про складання на порушника протягом року протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що позбавляє суд можливості розглядати справи злісних порушників (за ч.ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП), а тому суди масово повертають адміністративні матеріали органам поліції для належного доопрацювання.

В окремих випадках, за відсутності в матеріалах справи судового рішення про притягнення правопорушника до відповідальності за ч. 1  ст. 130 КУпАП, суди закривають провадження по адміністративних справах за відсутністю в діях порушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 (ч. 3) ст. 130 КУпАП та звільняють правопорушників від відповідальності взагалі.

4. Закриття  провадження про притягнення до адміністративної відповідальності в зв'язку з закінченням строку притягнення до відповідальності.

Нормами п. 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про  адміністративне  правопорушення  не може бути  розпочато,  а  розпочате  підлягає  закриттю, зокрема, в зв'язку закінченням на момент розгляду справи  про  адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

А ч. 2 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

В зв'язку з невчасною передачею органами поліції матеріалів про адміністративні правопорушення до суду, а іноді і свідомим затягування самим судом строків розгляду справ, щороку тисячі правопорушників уникають відповідальності.